Вона виросла у Донецьку — місті, яке й досі залишається для неї домом у серці. З дитинства її життя було про дисципліну, силу й прагнення перемагати. У 11 років вона вже була майстром спорту України з художньої гімнастики. Але саме тоді доля підкинула випробування, яке не під силу навіть дорослим: лікарі діагностували неоперабельну форму раку головного мозку. В Україні їй відмовили. Лікарі казали: «Це неможливо». Але іноземні фахівці дали їй шанс. І цей шанс вона використала на повну.
Життя Олександри стало прикладом незламності. Вона здобула освіту за кордоном — бакалаврат у Чехії та магістратуру в Ізраїлі, де вивчала дипломатію та вирішення конфліктів. Вона знала: її шлях - це змінювати світ, робити його безпечнішим, чеснішим і людянішим.
Та серпень 2025 року перевернув усе знову. Серед білого дня на Олександру було скоєно напад зі спробою зґвалтування. Це могло зламати будь-кого. Але для неї стало точкою неповернення.
Тисячі жінок написали їй слова підтримки. Та разом із підтримкою прийшли історії. Сотні, тисячі зізнань: «Зі мною теж це сталося». Виявилося - те , що здається поодиноким жахом, насправді є досвідом болючої більшості.
І тоді Олександра вирішила: вона не має права мовчати.e coast
Спочатку вона стоврила чат підтримки “Твоя подруга”. Місце, де можна відчути: ти не сама.
А згодом стало зрозуміло, що цього замало. Потрібна сила, яка зможе змінювати середовище довкола. Потрібна «М’яка сила».
І сьогодні «М’яка сила» — це простір, де жінки отримують не лише підтримку, а й захист, надію та віру у власні можливості.